von Taras Kryvetskyi; ergänzt und überarbeitet von Nadiya Shchurko

--- Ukrainische Originalversion weiter unten ---

Ich kann einleitend kurz beschreiben, wie die Aktivitäten meiner Verbindung, der Obnova Ternopil zu Friedenszeiten, also vor dem von Russland geführten Angriffskrieg ausgehen haben:

Die üblichen Aktivitäten der Verbindung finden jeweils dienstags in Form von wöchentlichen Treffen statt, die von verschiedenen Sektionen organisiert werden (je nach Studienschwerpunkt; vgl. Box S. xy). Ausserdem gibt es von Zeit zu Zeit Treffen mit prominenten und interessanten Persönlichkeiten. Die Themen für die Treffen werden von den Sektionen selbst gewählt – mit Ausnahme der Katechese, die durch den Beichtvater der Gemeinschaft bestimmt wird und einmal im Monat stattfindet. Zusätzlich zu den Dienstagstreffen gibt es zweimal im Jahr traditionelle Einkehrtage sowie ein Sommercamp.

Was die Auswirkungen des Krieges auf das Vereinsleben unserer Verbindung betrifft, so will ich die Entwicklung in mehrere Phasen unterteilt aufzeigen.

2012–2014

Unsere Verbindung aus Ternopil, Hauptstadt der Oblast Ternopil im Westen der Ukraine, reiste 2012 für ein Sommerlager in das Dorf Mnohopillya in der Nähe von Ilowajsk, in der Region Donezk. Wir lernten dabei die örtliche Jugend aktiv kennen und bauten, durchaus erfolgreich, freundschaftliche Beziehungen auf. Wir knüpften viele nützliche Kontakte, insbesondere zu den örtlichen pro-ukrainischen Aktivisten aus Donezk. Wir versuchten, unsere ukrainisch-griechisch-katholische Kirche (UGKK) zu unterstützen, die sich in dieser Region damals etablierte. Zudem waren wir im Jahr 2014 aktive Teilnehmer an der «Revolution der Würde» auf dem Maidan. Mit dem Beginn des Krieges gerieten diese Regionen, die wir zwei Jahre lang besucht hatten, unter die Besatzung und den Einfluss der von Russland unterstützten Separatisten.

Es war für mich persönlich schwer zu akzeptieren, dass meine Freunde, die ich dort gewonnen hatte, sich in zwei Lager aufspalteten. Die meisten von ihnen verliessen diese Gebiete in Richtung der zentralen Regionen der Ukraine – andere blieben. Einige kämpften fortan auf der Seite der Ukraine und einige entschieden sich gegen die Ukraine. Für mich persönlich war das Ende dieser Etappe der 29. August 2014 – mein Geburtstag. An diesem Tag ereignete sich die Tragödie, die wir den «Massaker von Ilowajsk» nennen: Russische Truppen erschossen zahlreiche eingekesselte ukrainischen Verteidiger. Dies in einem sogenannten «humanitären Korridor», entgegen vorgängigen Versprechen, diese Passage nicht anzugreifen. Mein Freund Jurij Matuschtschak wurde an diesem Tag getötet.

2015–2021

In den folgenden Jahren gingen die Aktivitäten der Verbindung wieder wie gewohnt weiter – zumindest vordergründig. Wir versuchten, ein aktives Studentenleben zu führen; aber ehrlich gesagt, waren unsere Tänze und Unterhaltungen nicht mehr so wie früher. Wir erinnerten uns daran, dass im Osten ein Krieg herrschte. Und wir erinnerten uns an unseren Jurij...

2019 brachte Covid die Umstellung hin zum Online-Modus mit sich. Dies hatte negative Auswirkungen auf die Anzahl der Verbindungsmitglieder und die Qualität der Dienstagsseminare. 

Von Zeit zu Zeit organisierten wir Unterstützungsaktionen für das Militär. Die Soldaten ahnten, dass früher oder später ein grosser Krieg ausbrechen würde. Überhaupt hatte ich das zu dieser Zeit von vielen Leuten gehört. Ich muss aber zugeben, dass ich selbst unsicher darüber war. Einerseits habe ich es geglaubt, weil ich den Leuten vertraute, die das sagten. Andererseits wollte ich es nicht glauben. Ich konnte mir schlicht nicht vorstellen, dass die propagandistische Gehirnwäsche derart fortgeschritten war, dass so viele Russen bereit sein würden, für die Mythen und Lügen ihres «Zaren» Putin zu sterben. Ich dachte, dass es unter ihnen eine kritische Masse an denkenden, einflussreichen Menschen gäbe, die den Krieg verhindern könnten. Doch die gab es nicht.

2022

Mit Beginn der Grossoffensive 2022 war die grosse Frage für uns alle, ob Kiew überleben würde, denn die Zukunft der Ukraine hing davon ab. Jede und jeder verstand das. Unsere Aktivitäten als Verbindung kamen für eine Weile zum Erliegen. Alle waren hauptsächlich mit Freiwilligenarbeit, der Aufnahme von Flüchtlingen und der Versorgung der Armee beschäftigt, denn die Armee wuchs von 300 000 auf eine Million an und stand vor sehr grossen Herausforderungen. Die Zahl der Freiwilligen war einfach unüberschaubar. Viele der Obnova schlossen sich der Armee an. 

Im Angesicht der Angst herrschte eine unglaubliche Atmosphäre der Einheit und Unterstützung in der Gesellschaft – ein Gefühl, das ich nur mit dem Maidan von 2014 vergleichen kann, aber dieses Mal erfasste es die ganze Ukraine. Trotz der Raketenangriffe und Verluste hatte niemand den geringsten Zweifel daran, dass wir überleben und den Feind in kurzer Zeit (spätestens innerhalb eines Jahres) aus unserem Land vertrieben haben würden.

Zu dieser Zeit war ich Mitglied der Kontrollkommission der Obnova-Stiftung und wusste daher von der Hilfe, die wir vom Europäischen Kartellverband EKV erhielten. Wir waren alle sehr gerührt, dass Ihr uns eine helfende Hand gereicht hattet. Das hat uns noch mehr ermutigt zu kämpfen und uns Vertrauen und Entschlossenheit zum Sieg  gegeben!

Seit Oktober 2022 greift Russland auch unsere Energieinfrastruktur an, um Panik unter der Bevölkerung zu verbreiten. In diesem Moment haben wir die Unterstützung von 1019.ch auf besondere Weise gespürt. In solchen Momenten erkennt man, wer sein wahrer Freund ist. Zu dieser Zeit war es nahezu unmöglich, in der Ukraine einen Generator oder eine Ladestation zu kaufen. Und selbst wenn doch, war der Preis himmelhoch. 

Ich erinnere mich an das erste Mal, als ich meinen Freunden von der Bonum Fundation erzählte, dass Freunde der Obnova aus der Schweiz uns zehn Generatoren bringen würden. Sie glaubten mir nicht und sagten, dass sie jeden Tag fünf solcher Versprechen erhalten würden – und dass niemand sie jemals erfüllt hätte. Sie haben es bis zum Schluss nicht geglaubt. Und als sie die Generatoren schliesslich sahen, tanzten sie fast vor Freude. Das werden wir nie vergessen. Im Namen von Obnova, der Bonum Fundation und allen Ukrainerinnen und Ukrainern möchte ich mich vor der gesamten 1019.ch-Community verneigen. Ich bin sicher, dass dank Eurer Hilfe viele Leben gerettet werden konnten!

2023

Das nächste Jahr, 2023, war für uns ein Jahr der Hoffnung. Wir alle hofften auf eine erfolgreiche Gegenoffensive. Die Obnova Ternopil hat ihre Sitzungen wieder in vollem Umfang aufgenommen. Alles war wie früher, nur dass die Themen tiefer, die Fragen schärfer und die Entscheidungen klarer waren. Der Krieg schärft alles und jeden: Diejenigen, die gut waren, wurden noch besser; die, die böse waren, wurden noch schlechter.

Die Hilfestellungen von 1019.ch sind inzwischen regelmässig geworden. Sie unterstützen uns und bauen uns auf. Dank ihr konnten und können viele Leben gerettet werden. Die Obnova veranstaltet inzwischen regelmässig verschiedene Wohltätigkeitsveranstaltungen. Auch für unsere Verbindung ergibt sich daraus viel Arbeit, in die ich selber stark involviert bin. Irgendwann wurde uns klar, dass wir für effektivere Aktivitäten eine eigene Wohltätigkeitsstiftung brauchen würden. Dies war notwendig, um die Haupttätigkeit der Verbindung von der ehrenamtlichen Wohltätigkeitsarbeit zu trennen.

2024

Im Jahr 2024 beschloss die Obnova Ternopil, eine gemeinnützige Stiftung zu gründen, die die gesamte wohltätige Arbeit übernehmen sollte. Ich wurde zum Direktor dieser Stiftung ernannt, und natürlich habe ich zugestimmt. Dies ist ein neuer Abschnitt in meinem Leben. Der vollständige Name der Stiftung lautet «Wohltätigkeitsstiftung der katholischen Gesellschaft Obnova von Ternopil». 

Abschliessende Worte

Wir werden uns immer an all diejenigen erinnern, die in diesen zehn Jahren des Krieges ihr Leben für unsere Freiheit gegeben haben, und wir werden all jenen dankbar sein, die in dieser schwierigen Zeit unsere Freunde waren. Noch einmal ein grosses Dankeschön an Euch alle für Eure Unterstützung! Wir wurden von der Redaktion der CIVITAS gebeten, die Frage zu beantworten, welche Rolle die Hilfe auch weiterhin für uns spielt. Ich möchte nicht meine eigene Einschätzung abgeben, sondern nur sagen, was jeder in der Ukraine längst verstanden hat: 

1. Ohne Hilfe werden wir diesen Krieg nicht überleben. 
2. Russland wird dort aufhören, wo wir es aufhalten. 
3. Wir glauben an Gott und an die Macht der demokratischen Welt.

---
Obnova Ternopil

Vollständiger Name: Ternopil Stadtverband der ukrainischen katholischen Studenten «Obnova»

Symbole und Farben: Band in den Farben Blau, Gelb und Weiss sowie ein spezielles Abzeichen für Vollmitglieder

Gründung und Patronat: Die Organisation wurde am 26. November 1997 in Ternopil gegründet. Der himmlische Schutzpatron des Dachverbands ist der Erzengel Michael.

Motto und Namensgebung: Das Verbindungsmotto lautet: «Alles in Christus zu erneuern (Renovare omnia in Christo)». Der Name «Obnova» stammt aus dem Werk des Patriarchen Josyf Slipyj «Der Weg der Erneuerung».

Organisation: Das ausführende Organ der Verbindung ist deren Vorstand, der jedes Jahr von der Hauptversammlung gewählt wird. Darüber hinaus gibt es zwei weitere Gremien: Den Nominierungs- und den Kontrollausschuss. Der Nominierungsausschuss ist für die Arbeit mit den Mitgliedern (insbesondere mit den Neueinsteigern) zuständig. Die Kontrollkommission beaufsichtigt die Arbeit des Vorstands und der Nominierungskommission und überwacht die Einhaltung des Regelwerks.

Es gibt drei Arten der Mitgliedschaft: Sympathisanten, Vollmitglieder und Senioren. Im März 2024 weist die die Obnova Ternopil 11 Sympathisanten, 14 Vollmitglieder und 116 Senioren auf. Alle Vollmitglieder und Sympathisanten sind in fünf Sektionen eingeteilt, je nach Interessen und der Art der besuchten Hochschuleinrichtung Es gibt eine philosophisch/theologische Sektion, eine wirtschaftliche, eine kulturelle, eine medizinische und eine Sektion der sozialen Studien.

Nationaler Verband: Obnova Ternopil war eine der Gründungssektionen der Föderation der «ukrainischen katholischen akademischen und studentischen Gesellschaften Obnova (FUCAST)» im Jahr 2003. Sie ist aktiv an den Aktivitäten von FUCAST Obnova beteiligt und viele Senioren sind involviert in die Organisation von Schulungsveranstaltungen für alle Obnova-Verbindungen in der Ukraine.

— Originalversion in ukrainischer Sprache —

Повна назва звучить «Тернопільське міське товариство українських студентів-католиків «Обнова» (ТМ ТУСК).

Дата заснування організації 26 листопада 1997 р. в м.Тернопіль. Небесним покровителем товариства є Архистратиг Михаїл. Гасло товариства: «Обновити все у Христі» (Renovare omnia in Christo). Назва «Обнова» походить від праці патріарха Йосипа Сліпого «Шляхом Обнови».

Виконавчим органом є Управа, яка обирається Загальними зборами кожного року. Також в структурі є ще 2 органи: номінаційна та контрольна комісії. Номінаційна комісія відповідає за роботу з людьми (особливо із новачками). Контрольна комісія здійснює контроль за роботою Управи та Номінаційної комісії, слідкує за дотриманням «Правильника».

Існує 3 види членства: симпатики, дійсні члени, сеньйори. Станом на березень 2024 року ТМ ТУСК «Обнова» налічує 11 симпатиків, 14 дійсних членів та 116 сеньйорів. Усі дійсні члени та симпатики поділені на 5 секцій в залежності від інтересів та типів вищих навчальних закладів. Функціонують: філософсько-богословська секція, економічна, культурологічна, медична та секція соціальних студій. Символи: значок дійсного члена та стрічка (синій, жовтий, білий кольори).

Звичайна діяльність товариства відбувається у формі щотижневих вівторкових зустрічей, які організовують згідно графіку вищезгадані секції. Також, час від часу відбуваються зустрічі із різними відомими та цікавими людьми. Теми для зустрічей у кожному випадку люди обирають собі самостійно, за виключенням катехизації від духівника товариства, яка відбувається 1 раз на місяць. Крім вівторкових зустрічей традиційно є виїздні реколекції 2 рази на рік та відпочинкові табори літом.

ТМ ТУСК «Обнова» було одним із засновників «Федерації Українських Католицьких Академічних та Студентських Товариств «Обнова» (ФУКАСТ) у 2003р. Зараз наш осередок активно долучений до діяльності ФУКАСТ «Обнова», багато сеньйорів беруть участь в організації вишкільних заходів для всіх товариств «Обнова» в Україні.

Щодо того, як війна вплинула на життя товариства, то варто зробити поділ на декілька етапів, щоб охарактеризувати цей вплив.

2012–2014 р.

Наш осередок їздив із постановкою Вертепу та літніми таборами в с.Многопілля (біля м.Іловайськ Донецької обл.). Ми активно знайомилися із місцевою молоддю, старалися налагодити дружні відносини і це було дуже успішним, ми зав’язали багато корисних контактів, зокрема із місцевими донецькими проукраїнськими активістами. Ми старалися підтримати нашу УГКЦ, яка розвивалася в тому регіоні. Потім ми були активними учасниками «Революції Гідності» на Майдані. Із початком війни ці регіони, які ми 2 роки відвідували потрапили під окупацію та під вплив сепаратистів, яких підтримувала росія. Це було складно прийняти, мої друзі, яких я там набув розділилися на 2 частини. Більшість з них виїхали із тих територій в центральні області України, дехто пішов воювати на боці України і дехто вирішив піти проти України. Кінцем цього етапу особисто для мене стало 29 серпня 2014 року, коли я святкував свій день народження. Цього дня відбулася трагедія, яку називають «Іловайський котел». Російські війська розстріляли заблокованих українських захисників у «зеленому коридорі», який вони пообіцяли українській владі. У цьому «котлі» загинув мій друг Юрій Матущак, який був одним із тих проукраїнських донецьких активістів, з якими я познайомився.

2015–2019 р.

В цей період діяльність товариства відновилася, можна сказати, у звичайному режимі. Ми старалися вести активне студентське життя, але, відверто кажучи, наші танці та розваги вже не були такими, як раніше, бо ми пам’ятали, що на сході війна і пам’ятали про нашого Юрія… Періодично, ми організовували різні акції підтримки для військових. Усі військові знали, що рано чи пізно почнеться велика війна, про це неодноразово чув від багатьох особисто. Але, признаюся, я у це вірив і не вірив. Вірив, бо довіряв людям, які про це казали, а не вірив – бо не думав, що росіяни будуть помирати заради міфів про історію свого слабкого царя. Думав, що серед них знайдеться критична маса думаючих впливових людей, які зможуть запобігти війні. Їх не знайшлося.

2019–2021 р.

Період переходу в офлайн через Ковід. Це негативно позначилося на чисельності членів товариства та на якості вівторкових семінарів.

2022 р.

Із повномасштабним наступом для всіх нас постало велике питання чи вистоїть Київ, адже від цього залежало чи буде Україна. Всі це розуміли. Наша діяльність як організації на якийсь час припинилася, усі в основному займалися волонтерством, приймали біженців та забезпеченням армії, адже військо виросло із 300 тис до мільйона і перед ним постали дуже серйозні виклики. Число добровольців просто зашкалювало. Багато з обновлян пішли у військо. Перед лицем страху це була неймовірна атмосфера єдності і підтримки у суспільстві, відчуття порівняти можу хіба що із майданом 2014 року, але цього разу майданом стала вся Україна. Попри ракетні обстріли і втрати ні в кого не виникало ані найменшого сумніву, що ми вистоїмо і проженемо ворога із нашої землі в короткий період часу (до 1 року). У цей час я був членом контрольної комісії ФУКАСТ «Обнова», тому мав інформацію про допомогу, яку нам надавали від EKV. Ми усі були дуже зворушені, що ви простягаєте нам руку допомоги. Це ще більше підбадьорювало нас до боротьби і давало впевненість у нашому настрою до перемоги!

Із жовтня 2022 року росія почала атакувати нашу енергетичну інфраструктуру з метою створити паніку серед населення. Саме у цей момент ми по-особливому відчули підтримку 1019.ch. Саме у такі моменти ти розумієш хто твій справжній друг. Ми це не забудемо ніколи. В той момент в Україні купити генератор, або зарядну станцію було просто неможливо. А якщо можливо – то ціна була захмарна. Пригадую, як я вперше сказав своїм друзям з БФ «Бонум», що друзі «Обнови» зі Швейцарії привезуть нам 10 генераторів. Вони

мені просто не повірили, сказали, що їм таких обіцянок по 5 на день дають і ніхто не виконує. Вони не вірили до останнього. А коли побачили їх – то майже танцювали від щастя. Низький уклін усій спільноті 1019.ch від імені «Обнови», «Бонуму» та від імені всіх українців. Впевнений, що завдяки вашій допомозі врятовано багато життів!

2023р.

Цей рік був для нас роком надії. Ми усі надіялися на успішний контрнаступ. Студентська «Обнова» знову повноцінно відновила свої зустрічі. Усе стало як було до цього, тільки теми – глибші, питання – гостріші, рішення – чіткіші. Війна загострює усе і усіх: хто був добрим – став ще кращим, хто злим – став гіршим. Допомога від 1019.ch набула регулярного характеру – це дуже сильно нас підтримує і будує. Саме тому допомога від 1019.ch – насправді рятує життя. Для нас стало нормою організовувати різні благодійні заходи, і це також означає багато роботи для нашої організації. Я став одним із тих людей, які задіяні в цій роботі, можна сказати, що багато комунікаційних процесів уже налагоджені. В якийсь момент ми зрозуміли, що для більш зручної та ефективної діяльності нам потрібно мати свій благодійний фонд. Це потрібно для того, щоб відмежувати основну діяльність студентського товариства від волонтерської благодійної роботи, яку виконують обновляни.

2024р.

ТМ ТУСК «Обнова» вирішили заснувати благодійний фонд, який повноцінно візьме на себе усю благодійну роботу товариства, мене призначили директором цього фонду, я, звісно, погодився. Для мене це новий етап у житті. Повна назва фонду звучить: «Благодійний фонд тернопільського католицького товариства «Обнова».

Ми завжди будемо пам’ятати усіх, хто віддав своє життя за нашу свободу протягом цих 10 років війни і завжди будемо вдячні усім, хто був для нас другом у цей складний час. Ще раз ВЕЛИЧЕЗНА подяка усім Вам за підтримку!

Нас попросили сказати якою є Ваша роль зараз для нас. Я б не хотів давати якусь свою оцінку, скажу тільки те, що всі в Україні давно розуміють:

1. У цій війні ми без вас не виживемо.
2. росія зупиниться там, де ми з вами її зупинимо.
3. Ми віримо в Бога і у силу демократичного світу.